5:45 - Jamala

5:45.

Спиш?

— Не сплю

5:45.

Спиш?

— Не сплю

Думаєш?

Думаю

Важко сприймати — так чи ні

Знову сиджу в темряві

Думаєш?

Думаю

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Поруч зі мною йшла зима

В білих снігах танула

Думаю

Згадую

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…

Я стою серед міста, заплакані очі, губами ловлю слова

Минуле, майбутнє, я більше не хочу, не знаю, чи я жива

Як дитина ховаюсь в дротах телефонних, в чужих чорно-білих снах

Залишусь або зникну, проте не змінити нічого

Блек-аут у серці, загиблі девайси, до тебе немає мостів

Мереж порожнеча, і не сподівайся, що в полум'ï хтось вцілів

Вже не бачу обличчя, не чую твій подих, і треба піти до злив

Проте, пробач…

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, нам разом не злетіти

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити

І є - як є, я маю із цим жити

Пробач мене, хоч як мене простити…