Tikayu - ТНМК

Моя Пенелопа!

Я, по-перше, далеко.

Я був парубок моторний.

Лелеки бачили, як рушив я на південь, рушив я на південь, бо набридло все.

До того ж те, що далі завжди краще ніж те, що поруч,

Твоя краща здобич — ще не здобута здобич.

Диви-диви-диви — які жовті жнива під обрієм, а ті, що під ногами вже стомлені,

зломлені,

Рушив я на південь, були поруч люди, казали: «Рушимо швидко,

Усюди буде нам дім.

Усюди небо нам стеля, пливи-пливи, мій корабель,

корабель пливи».

Приспів:

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Моя Пенелопа!

Я вже не пам’ятаю, хто ти.

Кого повиваєш зараз та хто поруч плаче.

Я питаю, у відповідь виють болота, п’ють свої сльози, питають: «Хто там,

хто там»…

Чому істота тягне за собой хвору душу, рушив я на південь.

Тепер мушу шукати

північ.

Колись були люди поруч.

Люди, залишив їх під обрієм стомлених, зломлених,

Те, що поруч цінуєш, поки не втратиш дотик, лелеки бачили все, хто з них ти,

Пенелопа?

Може, було так, може це росповіли пустелі, поки пливе мій корабель-корабель,

пливе.

Приспів:

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.

Тік-тікаю, тік-тікаю.