Час - Vivienne Mort

На мене ти підвів обличчя

І свій мені довірив страх.

Тепер сильніші будуть руки,

Бо серце у моїх руках.

Удень завжди були ми двоє,

Вночі нас вітер розділяв.

Ішов і брав мене з собою,

Тобі нічого не казав.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.

Тобі дивилася у очі

І в них сміялася тобі.

Своїми плакала щоночі.

Пробач на небі й на землі.

Скажи: кого вже загубили,

Того, напевно, вже не ждуть?

Закрию двері, всім спасибі.

Мене ніколи не знайдуть.

Але час все минає.

Час, він спокою не знає.

Тільки мить я з тобою.

Мить.

Може, то було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю.

Що було любов’ю?

Може, то було любов’ю?

Не знаю.

Не знаю я.