Кармен - Воплі Відоплясова

У дальній стороні,

Де чорний птах не пролітав,

Де місяць землю осявав,

Там я блукав.

Де чорне дерево стояло

Без листів, без життя.

Казало серце,

Що знайти тебе я мушу.

Очей-ночей твоїх безмежна даль,

Я тану в ній, але ти — вільна, вільна.

Волосся-вітри в’ють, ріка в безодню ллє,

Повторює луна дарма: «Ти — вільна, вільна,

непостійна».

То я блукав,

То клопоту не мав.

То, часом, гіркий

Буває похід.

Але ти — там, звісно,

Бажана — там.

Конєчно, там, там.

Я вірю, встріну непокірну.