When the Flame Turns to Ashes (Коли пломінь перетворюється на попіл) - Drudkh

Колись здавався ти мені орлом підтятим

І в полі кинутим в агонії сконать…

Очима стежишь ти за ворогом проклятим

Що хтів тебе ногою розтоптать

Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш…

Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі

Одним крилом граків ти відбиваєш

І сам лежиш на зламанім крилі…

Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним

Що ліг в степу на камені спочить…

Ти важко спиш і мариш боєм щасним,

А ворог твій змією вже сичить…

Народе мій!

І ти — орел, вночі підтятий

І чом не лицар ти, захоплений в полон?!

О орле мій, мій велетню крилатий

О лицар мій, покараний за сон!..

Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш,

А крила веслами волочиш по землі?!

Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш,

А вітром жалібно голосиш на ріллі?!

І що орел, коли його орлина зграя

Не рве з землі в блакить ясного дня

І що за лицар ти з усмішкою льокая

Без гордих дум, без честі і ім'я?!